Стояв собор, білів в пітьмі,
Як символ згоди між людьми.
Собор благав та звав людей,
Замовкли дзвони від ідей.
В шалений час шалені люди,
Продали душі за облуду,
Собор віддали на поталу
І Волю з лихом побратали.
Ой, під розстріляним собором,
Лежать повалені хрести.
О Боже, Праведний, прости
Народ, розділений надвоє.
Брат проти брата став до бою,
Забута віра, ллється кров.
Один - обдурений вождями -
Прокляв і Бога, і Любов.
Другий тернистими шляхами -
Спокусу злоби не зборов.
Забута Віра, ллється кров.
В часи великої провини
Стояв собор серед руїни.
Жадали щастя, землю, волю,
Але вродила зла недоля.
Душа зневірена, в безодні,
Благає милості Господньої.
Собор, прийми у нас спокуту,
Верни людей на шлях забутий.
І ось, під стінами собору
Стоять колишні вороги.
О Боже, Праведний, Благий!
Їх примирили час і муки.
Стоять і в злиднях тягнуть руки:
"Подайте милостиню, люди".
Один - обдурений вождями -
Дали йому медаль на груди.
Другий тернистими шляхами
Пройшов неправду та осуди.
Подайте ж милостиню, люди.
1992р.
