Враннішнє сонце боляче б"є в очі, на міській площі як і кожної суботи багато народу, сквером взад- вперед бігають заклопотані фотографи, намагаючись вловити найкращі моменти життя людей, які цього дня вирішили об"єднати свої серця в милозвучний дует співаючий про вічне кохання. Діти хаотично катаються площею на іграшкових машинках, час від часу стукаючись в перехожих, які необачно бредуть, заклопотані своїми проблемами. На лавках у сквері зібралася велика кількість людей які, якщо не грають в настільні ігри то підзаробляють малюванням карикатур людей яким за двадцять гривень хочеться побачити себе в іншому образі, образі який бачить художник. З різних кафе, барів та ресторанів що навколо площі лунає музика на різний смак, варто лише пересісти на ближчу чи дальшу лавку і "плей лист" радикально змінюється. Ще вчора, погода була зовсім похмурою, а сьогодні весело світить сонце і співать пташки, від учорашньої негоди, зараз лиш де-не-де на бруківці залишилися калюжі, в яких охоче хлюпаються горобці та голуби. Потроху мої очі звикли до яскравого сонця і я більше не примружуючи очей міг спостерігати усе це під інструментальну мелодію, з котрогось кафе що поруч. Мою увагу привернула молода пара, незнаю чому, але саме на них мій погляд зупинився, Вигляд вони мали доволі дивний, старі затерті до дирок фірмові джинси, заношене взуття, на хлопцеві поверх "бутікової" старої футболки був накинутий не менш старий піджак "Рой Робсон" не знати з якої давньої колкції, на плечах він ніс гітару. Дівчина несла на плечі досить великих розмірів жіночу сумочку, прикрашену чи то трояндами, чи ще якимись квітами. Вони йшли і з якоюсь невимовною ніжністю тримали одне-одного за руки, іноді з такою ж ніжністю і усмішкою переглядаючись між собою. Зупинились вони біля високого бордюру, що роділяє площу і газон присівши на нього, хлопець почав розчехляти гітару, то була новенька з чорним лакованим корпусом "Трембіта", а дівчина із своєї великої сумки діставши скрипку і смичок поставила її відкритою перед собою. Вони переглянулись і наче за помахом чарівної палички, заграла музика. Грали вони щось на кшталт уривку з рок-опери і тоді пролунав тремтячий голос дівчини, та такий потужний, чистий і солодкий, що здавалося ніби в цьому тендітному створінні зібрався цілий хор Олімпійських богів, в голосі відчувалася якась незрозуміла сила, і водночас ніжність і живильна енергія, якою одразу ж захопилися перехожі. Співала вона про кохання, слів цієї пісні я не знав, це не була одна з тих "попсових" пісеньок які кожного дня співають у всіх радіоприймачах міста слова і музика зливалися воєдино, а самі слова зачіпляли за живе, відкриваючи найзакритіші куточки у душі, від тих слів хотілося обійняти свою кохану і вже ніколи її не відпускати від себе. Очевидно це ж саме відчули і перехожі, за кілька хвилин, біля них вже стояла чимала кількість людей, піходячи кожен з них безмовно клав купюру в сумочку і зупинявся послухати, таку на рідкість дивовижну музику. Скрипка в руках у дівчини здавалося от-от вирве серця всіх тих хто зібрався навколо. Я довго сидів і слухав, але час не чекав і треба було йти, неохоче вставши підійшов до музикантів і побачив перед сумкою табличку, на котрій коротко було написано "ми студенти, заради нашого кохання ми відмовилиь від усього, заможних батьків, крутих авто, і теплих будинків. А НА ЩО ЗАРАДИ КОХАННЯ ЗДАТЕН ТИ?" Дочитавши напис я мовчки опустив купюру в сумочку, розвернувся і подибав своєю дорогою. І тільки тепер мені став зрозумілий їх такий не типовий, для сьогоднішньої молоді старий поношений одяг. ВОНИ ВІДМОВИЛИСЬ ВІД УСЬОГО, ТА НЕ ОДИН ВІД ОДНОГО... ВОНИ КОХАЮТЬ...
ID:
358252
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.08.2012 01:39:05
© дата внесення змiн: 18.08.2012 01:39:05
автор: Stepanko)
Вкажіть причину вашої скарги
|
