Пустота і самота я знову лишаюся одна,
В пусті квартирі одинокій,
Де був постійний шепіт і мольва,
Але ти лишила все назавжди,
Лиш пам'ять і чекання,
Що все не так як є насправді.
Що ти завжди будеш з нами
Ти будиш вчити всіх і все,
Як має бути пресвяте,
І на одинці будеш з кожним,
Хто помочі від тебе жде.
Бо ти найкраще що нас було і є.
Бо ти дорога у життя,
Бо прожила те величне істене життя.
Навчила жити і радіти,
Кожному моменту у житті!
Хоч було тяжко все зустріти і зрозуміти,
Що нам підкинуло життя.
Просто треба життю радіти,
Як ти учила нас сама.
Що життя дорогоцінний камінь,
І треба берегти любов і віру у сімю,
Бо це саме головне!.
Любитимемо тебе ми вічно,
Бо ти нас така одна,
Найкраща мила і ласкава,
Рідненька бабусенько моя
