Ти чекаєш на нереальний подарунок від мене,
Типу дорогого годинника чи скаженої ночі,
А замість того сімейки з Губкою Бобом й пельмені,
Посміхнешся,але я ж бачу розпач поза очі...
Кажи що хочеш,але це звичайна помста,
За невеличкий букетик й листівку на 8 березня,
Це зрозуміти наче занадто просто,
Та чоловіча логіка не зрозуміє цього до вересня...
Не зрозумієш сарказму, образишся, підеш надовго,
Я чекатиму, приберу, подруга зайшла в гості,
Зве на прогулянку, а я залишаюся вдома,
Ти повернешся, її ж ненавидиш просто...
За що нелюбиш? За те що вона каже правду,
Який ти ледащо, "типічний грубий мужлан"
Я ж то не слухаю,а ти її криєш матом,
А я лишаюсь самотня, так треба, такий в шлюба план...
бува)
