Ти забула...
як писав тобі вірші,
як ми були дві головні ролі,
де спільні наші фото такі смішні,
а ми безмежно горді й вольні!
І щастя падало на нас дощем,
наш пульс в унісон сердець ішов,
як клеюча основа день за днем,
Лайка,крик - та ми разом знов!
Ти забула...
як писав тобі листи,
як орхідеї в ліжко на колінах,
а потім каву з тістечком нести,
Ми так були схиблені на фільмах!
І ліжко те одне ділив з тобою,
торкаючись рук,цілуючи вуста,
і головною тобі нашою метою,
було спільне до смерті життя!
