В тамариндові віти впивалось проміння,
Тіні стислися їх чубів.
Бриз, що з моря прийшов, не приніс хмаровиння –
Кущ під берегом ледь тремтів.
Простягнула до мене ти руки чудові,
В них підне́сла наповнену Чашу Любові.
І насправді була невгамовною спрага:
Я спинився, схилився, пив...
Разом з ворогом йшов я у кратер вулкана.
Шлях один лиш, без манівців.
Жару лави не бути таким нездоланним,
Як між нами палає гнів.
Звівши голову гордо, знущався він з мене,
Як плювок, вивергав з се́бе слово шалене.
Очі стрілись, в мечі закипіла відвага...
Я побачив червоне, вбив.
Про діла б опові́сти: хоробрість палала,
Сила юна – не згірш громів,
А зі мною бійці, що у світі їх мало...
То ж вслуха́йся у скальдів спів.
Про Христа ми дізнались. Ти молишся Богу,
Що людиною був – ти казала про Нього.
Припаду я до ніг Божих з вірою в благо:
Тільки б Він пам'ятав, простив...
* * *
Переклад з англійської вірша "The Convert" від Laurence Hope (Violet Nicolson, Adela Florence (Cory) Nicolson, 09.04.1865-04.10.1904)
