Послухай тишу. Десь у ній є ми.
Загублені. Затьмарені. Затяті.
Хай будуть хмари білі і кошлаті.
Десь поміж них обіймемось крильми.
Птахи,на диво, ще не відлетять.
Шукатимуть,як ми з тобою сенсу.
А у Венеції в цей час творив Лоренцо*
Шість пар для рук. Нам ще там не бувать.
Коли ми вип'єм тишу - злетимо.
Усі мости збудуємо незримі.
Сердець вогні запалим негасимі,
Згорить у них буденності ярмо.
Послухай тишу. Розчинись у ній.
І віднайди причину цього щему.
Ти - Наутілус. Я - твій вічний Немо.
До зустрічі на дні найглибших мрій...
Р.S.До відкриття 58-ої Венеційської бієнале італійський художник Лоренцо Куінн (Lorenzo Quinn) створив скульптуру “Будова мостів”. Інсталяція являє собою шість пар рук, які з'єднуютсья над венеційським каналом та символізують необхідність долати непорозуміння та прагнути до діалогу.
сподобався вірш і за глибиною піднятої теми, і емоційно близьким наповненням
Дякую!
