Вона вже не моя,
Напевно, й не твоя.
Ця пісня бездоганна,
Із спогадів кохання.
Немов натягнута струна,
Вона безкінечно грає й грає,
Тебе й мене не забуває.
Навіщо ти мене покинув?
Чому до іншої поринув?
Знаю, життя - важка штука,
Та для чого ж тоді ця мука?
Мовчиш? Нічого мені не скажеш,
Лиш думками до себе прив’яжеш.
І щезну я в своїх гірких сльозах,
Немов росинка на листках.
Для чого ж тоді нам кохати?
Життя на світі признавати?
