Плекає доля щастя материнства.
Вінчає сльози за своє дитя,
З росою ранньою, що на зорі лягає
Із співом першим птахи – солов’я.
Шанує доля щастя материнства,
Блаженство розсилає неземне,
Коли матуся, над дитям схилившись,
Від бід і горя чадо стереже.
А світ вирує пристрасно і грішно,
Летять мов птахи дні і місяці.
Роки міняє доля так поспішно,
А мати лиш старіє на лиці.
Чоло вкривають зморшки ледь помітні,
На серці проявляються рубці,
І вже веде матуся непоспішно,
Мале внуча, тримаючи в руці.
Плекає доля щастя материнства
Вінчає біль із горем внепопад,
Але горить в душі! Горить! Горить! Палає!
Той Божий дар,
Який мов зорепад!
На Долю жінки посилає Ангел і Божа Мати надає дитя!
Вінчає доля щастя материнства,
Із співом першим птахи – солов’я!
Ми в світ приходим з маминих обіймів,
І часто серце палимо до тла,
Коли матуся у тяжку хвилину
Болючі сльози за дитя зрива.
Плекає доля щастя материнства.
І змінює невтішно так роки!
Матусі серце, Зморшки! І обійми,
Мов Божий день ми мусим берегти!