Надпростір. Знову я лечу в незвідані світи.
Позаду тисячі парсек. Далеко до мети.
А думка лине в рідний край, і чую я у снах
Спів силіталових птахів у лазерних тонах.
Я кіборг. Мозок мій проріс нейронами в метал.
Я відчуваю рух рулів, і дюз гарячий шал.
Єдине ціле з кораблем, і рух — моє життя.
Мій шлях - корекція орбіт. А далі - небуття.
Але до того, як злечу в останній свій політ,
Я хочу бути там, де є живий зелений світ.
Відчути мить, коли зі сну пробуджується ліс,
І пташка, скупана в росі, п’є воду з тихих пліс.
Тож треба втримать поле-псі, і визначить градій,
Щоб приземлитись на отій планеті голубій.
І от сигнал. На весь екран - Земля. Земля внизу!
Лиш три хвилини шість секунд у мене є часу.
...Тут пісня жайвора бринить десь високо, з-під хмар.
Снує бджола у пелюстках, збирає свій нектар.
Шепочуть верби до води. А річка — синь до дна.
Немало бачив я планет, але така — одна...
-Ой мамо, в лісі, за ярком, сідало енело!
Ураз почули ми з Юрком, як дуже загуло.
Срібляста куля у вогнях, червоних, наче кров,
Упала, трошки побула, і полетіла знов!
-Синочку, любий пустунець, який ти фантазер!
Нема ніяких енело, це знають всі тепер.
"- Ой мамо, (тату) в лісі, за ярком, сідало енело!..
...- Нема ніяких енело, це знають всі тепер." Твердження ОДНАКОВО ХИБНЕ. Не віриш, не говори дятям від імені всіх.
Вибачайте, земляче, але якщо "...це знають всі тепер", то я, за Вашою "теорією" - вже кілька разів "хворий на всю голову"... Жаль. І тут не до гумору чи іронії. Я розчарований таким Вашим, вибачайте, недолугим твердженням.
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сашко, я радий твоєму праведному гніву! А ці легковажні слова мамочки якраз і введені спеціально для того, щоб у нормальних людей викликати внутрішніц супротив. Так що в якійсь мірі я досягнув своєї мети.
І романтичний енлонавт
Зустрів дівчину тут...
Тепер є в нього експонат
В одній з його кают...
Ну притерпілись... І любов
Між них тепер горить...
Тепер летить на Землю знов,
Щоби руки просить...
Та слава наших тещ гучна-
І в космосі гуде!
Боїться бідний енлонавт,
Що йо'му попаде...
Гарний вірш!
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любо, ну просто немає слів! За такий експромт дають ордени, або годинами носять на руках!!!