– Оце так зустріч! Треба ж, двадцять років!
Ти все такий же! (Трохи постарів…)
Але тобі так личить джип «Черокі»!
Це візитівка модних лікарів?
Та я жартую! Просто дуже рада
Тебе зустріти через стільки літ!
Посидіти десь? Добре! А нарада
Хай зачекає. «В мене, кхе, бронхіт!»
Сашко, ти пам’ятаєш, як, студенти,
Ми підкоряли гору Джемерджі?
Такі не забуваються моменти:
Обірвані, бруднющі, як «бомжі»,
Долали ми і скелі, і застуди.
А ти ще й мій рюкзак, бува, носив!
– Звичайно, пам’ятаю! Твої груди –
Такі шикарні! – надавали сил.
Від репліки його почервоніла .
З Сашком знайомі ми давним-давно,
Нас туристична секція здружила.
Так, зустрічались, бігали в кіно,
На пляж ходили і на дискотеки,
В театри, розмовляли про життя…
Виходить, в мого скромного колеги
Були до мене ніжні почуття?
– Сашко, а пам’ятаєш, як в театрі
Від групи усієї мусив ти
Букет подарувати? Я в антракті
Тебе навчала, як його нести
І що сказати… А ти «відкаблучив»:
При всіх букет мені подарував!
– Еге, комсорг мене ще довго мучив!
То й що? Твій бюст мене зачарував!
Що ж це таке?!
- А ще щось пам’ятаєш
Із нашого студентського життя?
– Як ти в басейні… (От собі і маєш!)
О, що за незабутні відчуття!
Ти на змагання з плавання ходила,
І кожний з хлопців Господа благав,
Щоб ти хоч раз купальник загубила,
Що груди так принадно облягав!
Змінити треба цю дражливу тему.
– А як під час судових експертиз
Ми дослідили істинну екзему
І вибороли разом перший приз?
Пригадуючи ті жахіття трупні,
Переключились. Та він знов про те:
– На сцені ти була в червоній сукні
З глибоким і звабливим декольте…
Невже я не розгледіла кохання?
Сашко мене так пристрасно любив!
Помимо волі вирвалось зітхання:
Чому ж він крок назустріч не зробив?
– Ти пам’ятаєш?..
– Як таке забути?
Розчулилася… Тут Сашко мені
Освідчився:
– Твої шикарні груди
І досі в снах являються мені…
give_rose: 
