Я знала птаха, з якого зросла людина,
Я знала звіра, в якому вона померла.
Я знала все: як нагрівалась глина,
І як під часом вона затвердла.
І як пориви вітру ламали її поставу,
І як під ноги хитро стелилась крига.
Я знаю, як закінчити справу,
І як зверстати про тебе книгу.
Я знаю надто таємні речі
І те, чого знати було б не варто,
Проблеми течій і передтечій,
Питання «Аспису», «Плугу» й «Гарту».
Колись я знала, куди дивитись
Колись я знала, навіщо жити.
Одна проблема, єдина прикрість -
Пізнати, як тебе полюбити.
