«Калинове гроно»
(Полтава, «Полтавський літератор», 2010. Том 3)
Наталя Колісниченко
Чекання
Моя душа, відкрита небу,
Чекала вірша, а не грому.
Була аморфна, мов амеба,
Ув океані слів і втоми.
Її долоні не горіли –
У спалахах чекали тиші.
А я молилася несміло,
Аби загуркіт не повищав.
Та вразили мене натомість
Холодних блискавок кинджали…
Так, я обрала невагомість…
А ви чого іще чекали?
Мій текст:
Четвертий день чекаю вірша.
Вслухаюсь у сигнали з неба.
Чомусь прийом сьогодні гірший –
Точніш настроїть душу треба.
Але загуркіт став нестерпним.
Від грому розкололось небо.
Зі страху аж долоньки стерпли
У бідної душі-амеби.
Швиденько відростивши й ніжки,
Душа дала у п’ятку драла.
І я сховалася під ліжко…
А ви чого іще чекали?
======================
Dyze vly4no, ta trowku zorstko po vidnowennjy do avtorku, jak na mene. Odnakovo, bylo smiwno!!!
Валерій Голуб відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Таню! В своє оправдання скажу - я ж не на автора пишу пародію, а на того літ. героя, якого він створює. Та й сам жанр пародії базується на помилках, або занадто епатажних ЛГ. Заходьте ще!
Супер! 
Гарно!!! 
