Коли мені було років 7-8, дядько подарував мені книжку про футбол. Гарну велику книжку з багатьма фотографіями та статтями. Футболом я не дуже захоплювався, тож погортавши її декілька разів, так і залишив на столі. Лежала вона там до тих пір, поки її не побачив хтось із друзів. І захотів виміняти. Довгі переговори про те, щоб помінятись на щось, ні до чого не приводили. Бо чогось вартого заміни мені не давали, а книжку віддавати було шкода. Так було до тих пір, поки хтось не запропонував мені поміняти на майже нову запальничку всього лише одне фото, вирізане з книжки. Лише одне фото. Я засумнівався. Ну що буде, як вирізати з книжки одне фото. Книжка ж товста. І фотографій в ній багато… А з запальничками якось тоді важкувато було, особливо у дітей. І я не встояв. Ножиці, хвилина часу – і ось він, щасливий власник майже нової запальнички. Лише одна фотографія…
Але від того потік заманливих пропозицій лише збільшився. І я не міг вже з ними нічого вдіяти. Якісь пістолети, пістони, жувальні гумки, значки та ручки хлинули до мене потоком. Я почувався власником чекової книжки, багатим і поважним. Ножиці, хвилина часу – і Пеле назавжди покидав історію світового футболу. Зі сторінок поволі щезали Марадона, Блохін, Бишовець, залишаючи по собі лише рівненькі квадрати дірок на папері. Ще лише одна фотографія…
Як і майже кожна авантюра, ця також завершилась банкрутством. Фотографії скінчились. Книжка перетворилась на пошматовану купу паперу. Мотлох, який я наміняв, дуже скоро розгубився, поламався, а то й був просто викинутий.
З тих пір пройшло вже досить багато років. Я так і не став запеклим футбольним вболівальником. За цей час в мене було багато втрат. Деякі з них були важкі, деякі так собі, прохідні, забувались через день-два. Якісь втрати були матеріального плану, якісь душевні. Багато з них було навіть смішні. Більшість з них вже забулась, загубилась десь далеко в пам’яті, не зразу й згадаєш. Та й вряд чи будеш згадувати. Але та дитяча пошматована книжка згадується мені до цих пір. Історія світового футболу розміняна на дріб’язковий непотріб… Лише одна фотографія…
