Вірш з етюду Віри Оберемок
СМІШНИЙ
Лились ніжні слова з його вуст.
І від тих теплих,лагідних слів
Стало гаряче в грудях моїх,
Але вальс тихо далі нас вів.
Він говорить - Ти снилась мені.
Чую обертом йде голова.
Терпнуть пальці від цих його слів,
А в очах його є теплота.
Я щасливий,- говорить він,
Що танцюєш зі мною ти.
Щось у відповідь треба сказати.
Може висмикнуть руки,втекти?
Та не хочеться зовсім звільнятись
І з його теплих,лагідних рук.
І росте у подруг цікавість,
Та вщухає музики звук.
А в очах у подруг цікавість.
Що він тобі так говорив?
Гаряче тьохкає серце.
Мабуть тебе заворожив?
Що він тобі подобається?
Здогадується котрась із подруг.
Треба заперечить,відмовитись.
Ні! Хай знають,що він мій друг.
А на устах тремтить усмішка.
Її намагаюсь стримати,серджуся,
Але губи не витримують
І я тільки ними сміюся.
І чому посміхаюсь?
Ще справді подумають,
Що для мене він гарний такий.
Що мені він дуже подобається,
Отой смішний,смішний, смішний...
Розкриває наскільки ми всі схожі між собою. Мабуть в кожного була така ж ситуація в житті...
смішного також
щиро вдячний
