І будуть вічно веселитись люди
І танцювать дівчата в кабаре.
В.Симоненко
Моя любов заснула в кабаре
Де танцювала дивна чарівниця,
Яка творила ніжками таке,
Що й навченому не присниться.
Моя любов заснула в кабаре
Під ненаситні ритми гітариста.
А я не брав ніколи ні барре,
Ні мікрофону в руки й близько.
Моя любов заснула в кабаре.
Сьогодні п’ятниця – день відпочинку.
Моя симфонія - від ре до ре,
В якій щоразу - інша жінка.
Моя любов заснула в кабаре,
Хоча це трохи юно та наївно.
Життя тримало в рукаві каре,
А в неї - просто пара двійок.
Моя любов не ходить в кабаре
Я визнаю, забув її навмисно.
Напившись приторного Каберне,
Любов заснула прямо в кріслі.
Моя любов заснула в кабаре,
І я тихенько, як англієць, вийшов.
У танцювальному житті-карне
Без неї буде значно ліпше.
Зайшовши у сусіднє кабаре,
Знайду я іншої любові ще.
Моє життя – болюче та сумне,
Тож не дивись на це видовище.
Чекай мене у тому ж кабаре,
Я повернуся трохи-трохи згодом,
Коли вода свої мости мине,
І щирість буде в моді знову.
P.S. Тримайте любов подалі від тих людей, які не знають, з якого крихкого матеріалу вона зроблена.
