Твоє серце не було жорстоким,
І очі твої були іншими.
Ти зродився на світ карооким,
Щоб робити жінок ніжними.
Ти приносиш їх ревно у жертву
Та обманюєш, не помічаючи.
Твою душу, обпалену й мертву,
Не зцілити, про неї не дбаючи.
Я питати не смію, що сталося –
Таємниця її та твоя.
У тобі щось відтоді зламалося –
Потьмяніла життєва зоря.
Та я знаю, що можу роздмухати
Життєдайний вогонь твоїх мрій.
Заборона про тебе думати
Не рятує від марних надій.
