Вона згадує, музику чуючи, ті легковажні звуки гітари…
Все було, неначе в старій кінострічці про неземне і палке кохання.
Вони ніби в казці – були створені одне для одного.
Він запам’ятав її постать й обличчя. Коли він грав на гітарі,
Вона, серце спинивши, затримавши подих, чула лише його голос.
А потім вони випадково зустрілись. Це стало кінця початком.
Він на шиї її пов’язував шарф, щоб не мучив бездушний холод.
І, щоб не сумувала, щось новеньке він грав на гітарі.
А вона, аби він не журився, його цілувала невагомо у щоку.
Він накидав їй на плечі сорочку й укутував пледом,
Коли вони поруч сиділи й, обнявшись, дивились у серце багаття.
Вона щось просила заграти. З-під струн рознеслися далеко,
Запахом хвої і тьмяними іскрами линули звуки гітари.
А вона за те, посміхнувшись, на мить вдячно глянувши в очі,
Його цілувала і на плече йому голову трепетно клала…
Десять років потому. Йому коханої напівзабутий ввижається образ,
Вона згадує, музику чуючи, ті легковажні звуки гітари…
