І день у день, початок у кінець,
Очі для неба, плакати не треба.
Руки до Бога, славу в вінець
Мудрості,
Мудрість візьмімо ж до себе.
А Бог – любов
В душі лиш зов.
Шумить верба і плаче.
А з ніг Ісуса Капа кров
В твоє життя, юначе!
Іде біда, а з нею сум
Біжать тебе смутити.
Ісуса кров вбиває глум,
Що так хотів зганьбити.
Пройде біда уся бліда,
Уклін складе для Бога.
Так горе світ весь поїда
Й в душі жеврить тривога.
Свою душу ложи на Ісусів янтар.
Ти ж крокуй з Ним нога за ногою.
І з дитинства виховуй любові пожар,
Що при смерті не згасиш водою.
05. 05. 05. р. Підбрусинь.
