Альманах «Скіфія – 2013 – Літо» містить чимало прозових і віршованих текстів.
Твори представлено різного рівня майстерності – від хорошого до дуже хорошого. Нерівноцінність в ступені художньої сили, жанрова різноманітність, двомовність когось може вразити хаотичністю, а мені видалась широким мозаїчним панно сучасної народної літературної творчості.
(Спокійно ставлюсь до слабкого. Воно є неминучим тлом будь-якої літератури, яке з часом потьмяніє, а справжнє, високе залишиться.)
Коли чую вираз Висока Поезія, визначаю для себе, чим же вона має відрізнятися від невисокої. Як на мене, Поезія – це висота (чи концентрація) Думки, Емоції, Образу. Чим концентрованіше Образ, глибше Думка, яскравіше Емоція, тим вище Поезія.
Та кожен поет (і маститий сивочолий «профі», і юний безусий авангардист-епатажник) чимось по-своєму цікавий, бо кожен прагне розгадати премудрість світу.
З віршів поетів, які мені найбільше сподобалися наведу хоча б рядок-два.
«Купала насправді був зовсім старим:
Це я прочитала на різьбленій кістці,
Що пес неписьменний в пилу розгризав…»
Смольницька Ольга
«…І тільки ієрогліфи печалі
Мене від себе часом стережуть.»
Пушко Олександр
«Як символ небезпеки повітряно-п’янкої
метелик на сідничках в поетки майорить»
Каменєва Маргарита
«Ніч розкидала зорі у небі уламками мрій.
Ангел сну звідтіля у вікно залетить…»
Козак Наталія
«Як торкнутися словом душ,
Коли душі безмежно хворі?»
Мазур Наталя
«Хотілося виграть. Та знову – поразка.
Поразка, в якій сам себе переміг!»
Гончарук Віктор
«Коли буває важко між людьми,
Втікай до лісу говорити з Богом…»
Данилюк Наталія
Проза представлена переважно короткими жанрами: оповідання, новели.
У багатьох творах життя постає абсурдним, з розривом соціальних і духовних зв’язків: «Великому кораблю – велике плавання» (Карачун Оксана), «Хто винен» (Андрієнко Світлана), страшним театром, якимось апокаліптичним карнавалом, що схиляє до думки «У наш час немає нічого живого та святого»: «Меляс» (Анатолій Рибачук), «Свіччина дорога» (Ситнік Віоліна). Відмічу також памфлет в жанрі фантастичної притчі «Клон Віссаріонича» (Нестеренко Борис), психологічну новелу «Пора» (Коваленко Андрій), соціально-філософську замальовку «Панчохи і перо» (Жаркова Роксолана). Зустрічаються і ЛГ з активною життєвою позицією, які ведуть пошук засобів боротьби з трагічністю буття: «На сонячній галявині» (Маляж Болеслав).
І на завершення. Можливо, літературні збірки треба формувати в більш-менш тематичному руслі.
Хоча з іншого боку в цій хаотичності Альманаху «Скіфія – 2013 – Літо» теж щось є. Бо з хаосу, зазвичай, народжується щось нове.
18.09.2013
Євмен Бардаков.
А як я радий, пане Вікторе! Насправді, творчої відпустки не було. (Книгу було написано за чотири місяці: січень-квітень ц.р.)Довга відсутність на сайті пояснюється тим, що наш сайт чомусь не сприймає мого мобільного (Кииївстар)модему - в тому сенсі, що перетворює кирилицю на якісь незрозумілі знаки. Тож, як тільки я вибрався на море, Клуб поезії в цьому сенсі став для мене інвалідним, однобоким: можна читати, але написати щось самому зась.Вибравшись з моря, додому знову не втрапив. Слабує мама. Був з нею.
Щодо того, що критик - то письменник, який не відбувся, не можу з Вами погодитись. Як на мене, то критика - літературна, музична, et cetera - то окрема, особлива сфера, чи й не жанр літератури. Колись, ще за Совєтських часів в журналі Морской Флот регулярно публікувались насправді геніальні критичні статті на новинки літератури морської тематики. Я пишу "геніальні" і це не перебільшення. Високий рівень ерудиції,тонкий гумор, що поєднувався з високою толерантністю, тактовністю, блискучий стиль не залишали, думається байдужим нікого.
На жаль, я не знаю нині періодичного видання, де можна було б почитати критику. Є, правда сайти, де вона з'являється. Треба буде забратися туди, та почитати.
ВАші огляди безцінні в тому плані, що це відгуки колеги, який знає процес зсередини, знає його тонкощі і нюанси. До того ж, Ви викладаєте свій погляд дуже коректно, толерантно. Ви пишете, що спокійно ставитеся до слабких творів. І це нормальна позиція. Візьмімо цей сайт: що тут - всі одного рівня? Далеко ні. Але ж людська думка якщо вона є ( ) зажди має свою цінність. У нас, правда, до відгуків колег по перу ставляться не надто серйозно. Чомусь вважається, що письменникові не личить критикувати колег. Це, як на мене, неправильна позиція. Коли мені вказують на мої огріхи, я сприймаю те з вдячністю, бо ж кому, як не колезі помітні мої недолугості. В поезії, скажімо, багато хто кохається, але розуміється на тому далеко не кожен.
Написав удвічі більше, та коментар має свої межі: обрізали.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно отримати таке розлоге і цікаве послання.
Кажуть, що митець і критик це люди протилежні за мисленням і світосприйняттям.(Один синтезує-складає, другий аналізує-розкладає). Я гадаю, що це однобоке судження, бо можна успішно займатись обома цими видами мозкової діяльності.
Залюбки почитав би щось з Вашого критичного доробку.
Мені дуже подобається часопис-видавництво-сайт, який так і називається "Критика": http://krytyka.com/cms/front_content.php?idcat=35&lang=1
Яка чудова думка, пане Вікторе, робити такі огляди! Насправді, авторам потрібна увага до їх творів не менше ніж квіткам сонце. Без неї вони просто гинуть. А м удрі і добрі слова, сказані (написані)вчасно, заохочують їх і далі дибати цією непростою, але такою привабливою стежиною творчості. І як приємно, коли натрапляєш на добре знайомі імена! Дякую, пане Вікторе!
Треба і собі взяти за правило писати відгуки хоча б на презентовані книжки.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я радий, що Ви, пане Валентине, знову з'явилися після тривалої перерви. Про Вас вже питали декілька авторів. Я пояснював, що у Вас творча відпустка - праця над науковою розвідкою про свій родовід.
Кажуть, що критик це автор (письменник, поет), який не відбувся.
Так, все що я виставив в розділі "Критика" - написано на презентовані мені книжки.