хочеться елементарного...
розкрити парасольку пальцем твоїм
натиснути на курок
здригнутися почути як співає
впевнений голос твій, я крок
страху страхіття відчуваю
пробач за все, не винна я що змок...
що голос застудив ,що помирає
струна моя серед білявочок-ляльок
ходжу і хочеться елементарного...
поговорити, хоч би їз ріднею...
запитати як їм воно живеться?
чи потертись рукавом об рукав
перевірити ритм твого стуку
впевнитись в тих мегагерцях
шурхотінням плащу від дощу
заховати обличчя під тою ж парасолькою
поцілуватись, торкнутись холодної щоки
покататись у тролейбусі під номером 15,
є такий у нашому місці-кінцева гідропарк,
там змерзнути і повернутись Додому
закрити парасольку і двері пальцем твоїм
і нікого нікого не чекати
відключити мобільний і ноут
і мізки теж відключити і нирнути
під теплу теплу ковдру і заснути
елементарно...
під стук твого серця і крапель
що просяться слізно вмовляючи
голосом ніжним у вирій шмагнути
відкрити безмежий чарівний світ
під назвою "спокій"...
Як мало треба... І,_ як багато... 
