Твоя мама більше не пише тобі листи
Її дочки просять тебе піти
Навколо Лондонські мости, окуті холодним туманом
Хочеш бачити мене знову, чарівна принцесо Анно?
Закорковуючи пляшку ти загадала бажання
Воно не перше, що не збудеться, але і не останнє
Розбите об Вікторіанські сходи
І тривожний розпач на обличчі янгольської вроди
Сьогодні я дізнався твої безглузді таємниці
Та вже ж нічого ховати тоді, коли відповідь на питання, з ким ночувати, для тебе не має різниці
Твоє здивування глибоко приховане, але спонтанне
Хочеш бачити мене знову, дівчина мрія, по імені Анна?
Сповідь крізь плач і сором від твоїх перших невдач
Усе що лишилось, це сказати "пробач"
Тому хто подає тобі руку попри незгоди
І завжди пам’ятав твоє обличче янгольської вроди
Твій замок розібрали до останнього камінця
Чорна смуга має початок, але не має кінця
Хтось жартуючи пише сторінки твого забутого роману
Ти хочеш бачити мене знову, чаріна принцесо Анно?
Твій тато, знатного роду, могутній вельможа
Твої брати і їх сини представники Масонської ложі
Твоя манера вводити в оману варта дорогої нагороди
Не менш ніж обриси твого обличча янгольської вроди
Сонце за горизонтом продовжує спати навіть уранці
Коли мертві троянди оживають торкнувшись твоїх пальців
Твій благородний акцент і германська вимова, вони бездоганні
Побажай мені гарного дня, чарівна принцесо Анно
Дим малює пейзажі Ель Греко на стінах і пристрасно танцює вогонь
Коли тепло молодого багаття торкається твоїх рожевих долонь
З гір течуть осінні ріки вчорашнього льоду
Від вогню почуттів, які пробуджує твоя янгольська врода
Настане день і все, що я хотів тобі сказати, помре
Нове листя Валлійського лісу пожовкне й назавжди поховає старе
Мої кістки закам’яніють на дні океану
А зараз востаннє промовляю твоє ім’я, чарівна принцесо Анно
Я бажаю щоб одного дня ти повернулась до дому
Але як же я бездумно мрію, щоб ти не дісталась нікому
Чи була у мене можливість не знати твоєї вроди?
Можливо, та я б напевне не вибрав такої свободи
