День догора мов воскова свіча,
На землю тихо опускається вже вечір.
На небесах засвічена зоря,
Туман вечірній опускається на плечі.
День відійшов у далеч й гуркіт дня,
І на землі приємна прохолода.
Тиша немов в обійми обняла,
Стави й ліси, дрімає вся природа.
В полоні тиші наче марю я,
Дивлюсь яка краса й велична врода.
Що мов царівна приспана земля,
Дивлюсь на цю красу й часу не шкода.
Милуюсь й прославляю небеса,
Й Творця всього, бо Він створив вселенну.
Вдихаю тишу, й очищаюсь я,
І промовляю пошепки молитву.
Спасибі Боже за дароване життя,
За землю цю й величную природу.
За те, що в нас Божественна душа,
Що рай небесний даний в нагороду.
За кров святу розп'ятого Христа,
За шлях його на страдницьку Голгофу.
І за відкуплення людей з тенет гріха,
…………………………………………..
Лише в Тобі Господь душа жива,
І збереже свою чеснотну вроду.
І перейде з гріховного життя,
В життя святе де рай у нагороду.
