Старий художник крізь вікно,
Вдивлявся в люту зиму
І кожен штрих на полотні,
Творив нову картину.
Узяв азарт, піт вкрив чоло,
Картина виникала…
А він творив, усім на зло,-
Хурделиця співала.
Завершив, сів… і сам собі:
«Картина удалася»…
Уніс поправки, що слабкі,
Вийшла чудова праця…
Простий багет і вже сія
Картина, як прикраса,
І береже її сім’я,
Уже багато часу.
Вже постаріло полотно,
Але картина сяє,
Хоч намальована давно,
Та їй ціни немає!
Те, що вміло зроблене своїми руками, зберігається довго і не псується з плином часу. Хіба що трішки вижухне і припаде пилюкою. Гарний образ художника і його творіння.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
