ДОБРИНИЧ
Не приховаєш. Нині – це герої,
яких на гостре вістря випхнув час.
Хоч мало ще оказії такої,
аби герої стали за ізгоїв,
а ми за них, а обрані – за нас.
Заслуг у опозиції ще мало.
На рідну владу мало кулака,
і гетьман має бути з козака
а не з якогось п’ятого кварталу,
де дуже люблять кролика й бика.
З тітушок теж формуються когорти.
Кому на руку той радикалізм,
який пришиють псевдопатріотам,
що очорняють націоналізм?
Тріумвірат без влади – це загроза,
що влада не поділить булави.
Не лебідь, рак та щука тягнуть воза.
Романтика пройде. Почнеться проза
з похмілля однієї голови.
Кого народ на подвиг удостоїв
не тільки для озвучення ідей,
забудуть про риторику героїв
і зрозуміють прагнення людей.
Майбутні гілки влади ще в екзилі.
Майдан студентів – тільки пробний тест.
Але, на жаль, не виїдеш на милі.
Сценічне буйство - це ще не протест.
Двох Україн, на жаль, не об’єднати
на хвилі волелюбства без «братів»,
на гребені презирства до совків...
З глибинних надр відкопуймо таланти.
Хай жінка пробивається в атланти,
якщо в Русі немає козаків.
ГОРИНИЧ
Несправедливо тут не показати,
як з Римським правом, тільки без чеснот
з нуворишів пішли тріумвірати
законно грабувати свій народ.
Дурної слави й вибухом не спиниш.
А іншої не купиш за процент,
який дарує меценат Горинич
нещасному на біотуалет.
Біда з недоторканними панами.
Помітні непосильні їх труди,
що у недавніх війнах з пацанами
присвоїли намісники орди.
Таких надутих страшно зачіпати.
Як мовлять люди, – Боже нас боронь,
щоб часом не замурзати долонь.
Таких і Сталін не кидав за ґрати.
На рогачі б таких аристократів,
та в них і так із вух пашить вогонь.
ТРОЄПОПІЄ
Є резерви у прем’єра –
цілих три народних мера.
Кожний в канцлери готов –
Гепа, Допа і Попков.
І рубіж, і рубікон
наш центральний регіон.
І оплот всьому совдепу –
мер Попков та Допа й Гепа.
Тільки сталася заминка –
йолки-палки і ялинка,
поведуть нас у Європу
не Попков, а Гепа й Допа.
Тільки краще Геп і Доп
на три букви повз Європ,
всіх попкових – у ТС
і розвидниться в ЄС.
