Упало до землі
проткнуте наскрізь небо;
Розбились на шматки
державності скрижалі.
Комусь то до біди,
а іншому так треба,
Продалися давно
захисники моралі.
Але так швидко
набіжить юрба
і за слова такі
розі́дре як шматину.
Була людина, а тепер така
все більше й більше
схожа на тварину.
Серця холодні
б'ються неживі,
Та й чиста думка
вже не гріє мозок;
Один як всі
і всі такі самі
Ідуть, вмирають
на брудній дорозі.
Але настане, може?,
новий час -
Хотілось би
так вірити надалі,
Коли в багні потонуть
кривда і брехня,
криваві копійки
і наміри нездалі.
