Як-чим-нам слово:
врешті, та коли ж,
на що вмання,
якою буде остаточна крапка?
Є сповідь:
ти -
ставай до ланцюгу, друзяко:
як на Майдані не зустрінеш
жодна ранку,
що маєш розповісти
любознаві донь,
подивим
парубчам-нащадкам?
Не чуючи,
гуртом на чатах;
як саме кублиться вогонь
в долонь,
с остраху згаснути,
гудуть за вітром прапори,
та хриплий поголос міцніє:
будьмо - гей!
в останнім товариським
статку;
либонь, прокинешся вночі,
затисне серце
незбагнена згадка...
Спитання є:
життя тако -
до кожного не може їх не бути;
але, це саме той,
останній час,
єдину стрічку гордості
за гудзик
власноруч запнути...
Чи є Майдан?
Спитай себе:
чи ж досить
висмикнути джерело отрути...
.
