Все змінюється...
Ластовиння - на
стрижовиння...
А багаття - на
баговиння...
А квасоляні пальці,
та й
сп`ялися хвацько
на п`яльця,
зморшкуватого штахетиння...
А гарбузик-дереза - й собі
задерся,
"чавить либу"-
аж з дідусевої колиби!
... В зопрілій лататій копанці
колись було повно риби...
... Та хай би вже краще, та й
хащі резед,
чи будяччя голівок,
аніж різнобарвно-блискучих,
узбіччя клянучих,
морозивних
плівок... Хоча...
І того вистача...
... Пересохло кісся,
у косарці
бензин перекис...
Тьопа, мов порося,
десь в груднині -
то сум її стис...
І вгризаються думи у тім`я,
мов дубові кліщі - кляте сім`я...
І зайти в каламутну калюжу,
йменовану ставом - та ж я
не боявся колись!
І п`явки залишали на литках
кривавії тавра...
Літню ніч залюбки міг сопіти
в отаві...
Зась джерельний той хлюпіт
почути в сичанні
досвітньої кави...
Все змінюється...
...Все...
5.07.09
Музика автора
Запис 17.01.14
Болюча й гарнюща віртуальність.
А змінюється страшенно!.. (і немає такого підходящого смайлика)
Але ще будьмо.
Микола Шевченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нашо нам ті смайлики. Один мій давній колега по службі (зараз став дуже крутим, впливовим і багатим) недавно казав мені "жизнь не міняється, люди міняються". А я йому - "міняється і те й друге".Ну то таке. Будьмо