Володимир Сосюра
(переклад)
И ты пришла.Я ждал тебя так долго,
Мою любовь я,как звезду берег.
Хоть на душе была,как ночь,тревога
И на часы я посмотреть не мог.
Кончалась ночь,окно уже синело.
Не мог поднять я сникшего чела.
Что за гроза в душе моей гремела!
Я ждал тебя,но ты не шла,не шла.
И день настал.Шумело жизни море.
И встречу нашу я замыслил зло,
И были на устах слова укора...
Но ты пришла - и сердце расцвело.
И вот исчезла,отошла тревога.
Ты вновь со мной.Чего желать душе?
О аромат дыханья молодого
И тишина задумчивых очей!
***
І ти прийшла.Я ждав тебе так довго,
мою любов,як зірку,я беріг,
хоч на душі була,як ніч, тривога
і на годинник глянуть я не міг.
Минала ніч,вікно уже синіло.
Не міг я знять пониклого чола.
Яка гроза в душі моїй гриміла!
Я ждав тебе,а ти усе не йшла.
І день настав.Життя шуміло море.
Хотів тебе зустріти я так зло,
і на вустах були слова докору...
А ти прийшла - і серце розцвіло.
І вже нема в душі моїй тривоги.
Зі мною ти.Чого мені іще?
О аромат волосся молодого
і тишина задуманих очей!
1940
Вы неначе новий подих вприснули в мелодійні рядочки. Реально, зазвучало на російський лад.
Більш, як півстоліття, пройшло з моменту написання оригіналу, а вірш і нині душу ятрить. Класика - вічна!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Душевно дякую,Анно,що так гарно оцінили...Приємно...
Дивно, я не читав цього вірша. Тому тепер ось вперше читаю і оригінал і переклад. Чудові обидва, і як сказано в нижчих коментарях "рідкісна спорідненість" оригіналу та перекладу
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00