І знову спогад на душі, і знову роздуми мої.
Я з нестерпним болем в серці згадую уста твої.
Картаю я себе за те, що зізнатись не зумів,
Бо злякався, боючись відмови, втрачати не хотів!
І ось ще одна безсонна ніч та мої до тебе почуття.
Не може так надалі бути- це вже пекло, а не життя!
Але я знайшов в собі сили в усьому тобі зізнатись,
Бо вже немає сил в картаннях і з болем залишатись!
Нехай будь що буде, я вже готовий справді на все.
Навіть відмова мені більше щастя у душу принесе!
І усе назавжди наповнять інші,кращі сенс та буття,
І лиш тоді ти відійдеш у вічне,безсмертне забуття!