Без Вапнярки я не можу жити,
Дихати,любити,творити.
Без неї я не можу ні хвилини,
Без неї я не проиживаю жодної щасливої години.
Без неї у мене немає життя,
Без неї навіть я вже не я,
Без неї я не бачу в душі тепла,
Без неї я не бачу вдалині світла.
Мене життя заставило жити не в ній
І в холодних вечорах
Я прошу тепла у цій
Суміші бруду,брехні,ненависті,
Бо нічого доброго нема в місті.
Нічого людського нема в містах,
Нічого живого нема в них ..Ах
Кричу у відповідь собі я-
Тікай,бо життя раз і його нема!
Потрібно прожити
Навіть,якщо не все життя
То останні хвилини
В краї своєї мрії.
Напевно не всі люблять села,
Напевно курорти,готелі,міста,
А я люблю її,
Мою милу Вапнярку
В моїй нездійсненній мрії!
