Тінь моя до низу зламана
І пролився краєм неба вогонь
Засинає сонце вже втомлене
Менеж втомив в душі алкоголь
На мить очі знову закрию
Безлюдні вулиці горять ліхтарі
Відкоркую при місяці свою надію
І душу втоплю у пляшці на дні
І немає сил щоб докурити
По цих іржавих коліях доріг
Я йду туди де можна заглушити
Свої думки серед хибких утіх
У хриплий дощ й пустинну ніч
Мені одні відкриті двері
Але не там де палять свічок
За них цигарки прокурені
У сховане кубло розпусти
Єдина пристань п'яній голові
Мені знайомі тут коліна проститутки
І краща випивка це ніжності її
Ми всі змордовані під сонцем
Життя навколішках в душі
Я знаю що пропащий серцем
І захлибнусь колись в вині
