Вітер ніжно гойдає траву,
Заколисує квіти у полі,
Посередині цього стою
І не хочу нічого від долі.
Чисте небо скотилось в гаї,
Другий край докотився до річки,
Щастя моє при деннім вогні
Згасне тихо, як полум'я свічки.
Може,в вирій поверне ключем,
Чи відновить всю ніжність і ласку?
Я загляну до нього тихцем,
Наче в добру і лагідну казку.
Знову відгомін часу луна
І виблискують роси на сонці.
Частку того, що в інших нема
Я ховаю у своїй долоньці.
