Ми ті, що іще не впали на коліна,
Ми ті, що іще не змирились.
За нами, браття, ненька Україна,
З нами віра в серці залишилась.
Без страху ми йдемо в перед –
Туди, де палає смертний бій.
Можливо ще колись поет
Згадає про рішучість наший дій.
Пліч о пліч ми стоїмо на кордоні,
Борючись до поки маємо ще сили.
Ми не здамось навіть у ганебному полоні,
Ми не забудемо козацькії могили.
Ми є синами нашої неньки України,
Ми присягу дали вірно їй служити.
За святу свободу Батьківщини
У бою готові голову зложити…
Валентин Ганжук