Виростила мати сина
Ніби справді напоказ,
Все здавалося зробила,
Тільки б тішитися час.
Та коли на ноги звівся,
РАША ворогом прийшла,
Син у форму одягнувся, –
І зосталася одна.
День і ніч в чеканні сина,
День і ніч в мольбі життя,
Щоби вижила дитина,
Щоб до матері прийшла.
Замість вікон—телевізор:
Як там, хто там, та невже
Цей абсурд військових ігор
Брат на брата пожене?
Зрозуміла мати сина:
Незаявлена війна.
Для РОСІЇ то – путина
Браконьєра - рибака.
Знівечила, сплюндрувала
Влада РАШІ братній дух.
То ж на БОГА уповала,
Покарав щоби іуд.
Бог мовчав. Зате натомість
В дім навідалася смерть.
Ні, не треба!.. І свідомість
Темним вкрила світлий день.
Не оговталась опісля,
Не вмирала й не жила,
Плакала лише, як пісня,
Виглядаючи дитя.
ЕПІЛОГ
Росія – встань! Лише тоді,
Ми станемо братами,
Коли цій путінській війні
Ти скажеш: «НІ» ділами.
