Шукай, мій орле вільний, свій забутий віком дім,
В густих далеких хащах, між зеленого гілля,
У клітці забуваєш всю красу степних рослин,
Як я забув про мир, коли лунає скрізь війна,
Ти бачив краєвиди, що спиняють спів сердець,
Скрізь сльози ти дивився на небесне полотно,
Ти - юної свободи білокрилий посланець,
Як світло, що у темряві пронизує вікно,
Я бачу синє небо, та чому я не орел?
В душі давно літаю на просторах почуттів,
Черпаю часто сили з висоти гірських джерел,
Без повної свободи помираю від нудьги,
Лунає тиха заздрість у погоні за нічим,
Дурманила мій розум кожен раз небесна гладь,
Не знав ціну життя, і вік роками не лічив,
Лиш мав сухі миттєвості, що каменем лежать,
Народжені орлами, ми блукали по землі,
Нас жадібність ловила і кидала у клітки,
Коли зникає страх, летять крилаті кораблі,
І всіх чекає мир, який приходить на віки.
ID:
508738
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 02.07.2014 01:47:46
© дата внесення змiн: 02.07.2014 01:47:46
автор: VDMK
Вкажіть причину вашої скарги
|
