Я часто бачив золото у купі зі сміттям,
Як в мить горіли книги і розносили слова,
Душа завжди порівнює фантазії з життям,
Що маревом багряним скрізь століття дозріва,
Живе в рядках Петрарка і в орбіті Галілей,
З товстого шару пилу виринають їх думки,
Ми створювали сотні визначних нових ідей,
Що стануть всім порадою й законом на віки,
Ми стали прозаїчними, та в цьому є і плюс,
Дзвенять луною сталі покоління між зірок,
Надія є, в думках я до безсмертя доторкнусь,
М'якого, як трава, і ледь ширшавого, як мох,
Висить капризна доля на кінці товстих дротів,
Ми бачимо в шпарину свій статичний новий світ,
Нехай тривожать серце землетруси почуттів,
Життя розсипле перли на пісках майбутніх літ,
Ми кожен день вивчаємо минулого урок,
В той час, коли знання тікає з клітки навпростець,
Життя - один суцільний і незграбний в вічність крок,
Років свідомий фініш - ще далеко не кінець.
