Іржаві цвяхи забивали
Іржаві цвяхи забивали -
Прибили Бога на хресті
І насміхалися, кричали:
"Прибийте міцно, щоб не втік!"
І зрісся хрест з руками міцно,
З'єднався він з Царем Христом,
Лилася жертви кров пречиста
По вівтарю-хресті дзюрком.
Вгризались цвяхи болем в тіло,
В'їдались в душу гріх-іржа.
У серці Господа гуділо
Відлуння злого молотка.
Удар по цвяхах! Знову! Знову!
То серце стукало, боліло.
Став епіцентром хрест Голгофи,
Від гніву і земля тремтіла.
Там землетрус великий стався -
Земля стерпіти не змогла
І місто Боже захиталось,
Завіса в храмі порвалась.
Сховалось сонце в гніві лютім
Щоб не спалити грішний люд.
"Звершилося!" - з хреста всім чути,
"Звершилось!" - і спасіння й суд.
Іржаві цвяхи забивали,
Розп'яли Бога на хресті!
Як часто ми це забуваєм
І б'ємо цвяхи - робим гріх.
Відцвяшні рани ті побачать
Всі грішні скоро на суді.
Я каюся, молюся, плачу,
За мене вмер Ти на хресті.
І я до рук, прибитих мною,
Подяку й плід свій принесу
І серце, зцілене Тобою,
До ран бальзамом притулю.
10.03.2006
