Часто про предків – світочів славних,
Пам'ять збираєм, тратимо сили.
Крила і німб їм малюємо вправно
Тільки тоді, коли вже у могилах.
Скільки ж то славних поруч із нами.
Щастя будують за крок до безодні.
Просто спинімось, розвіймо тумани.
Може, їм плечі потрібні сьогодні?
В армії хтось, у культурі, науці
Чи в медицині, мистецтві, освіті.
В вирі стрімких світових революцій
Рвімо байдужості ситої сіті.
РАНКОВЕ (білий вірш)
Розкриваюся квіткою
Перед днем,
Що вікну наставляє
Жовте й блакитне -
Кольори прапора
Моєї держави
Шлю привіти
Холодним морям,
Високим горам,
Яким осінь
Золото кинула
А потім його забрала.
Витираю сльози
Матері-Україні,
Яка виє, наче сова,
Бо синів її вбито
На війні. Душу грію їй
Сонцем обіцяним.
Шукаю надію
На дні можливостей.
Птахом кружляю
Над рідним краєм.
Пір’їни віри
З висот скидаю.
Ловіть, співвітчизники!
22.11.14.
