Ось фото. Я іду у перший клас
З кумедними великими бантами…
Чи осінь сяє мов іконостас,
Чи посмішка в очах моєї мами?
Летіло листя вітру навздогін,
А я його ловила та сміялась…
О школа, школа! Мій тобі уклін,
І вчительці, що першою назвалась…
Я так старанно йшла по стежці знань,
Що навіть не встигала озирнутись…
Я виросла…і час для розставань
Надійде скоро…Як це все збагнути?
Я учениця. Мій останній рік
Серед моїх однолітків та друзів.
Вже нам готують стрічку «Випускник»
А декому й медалі по заслузі.
Останній рік у школі…Як болить,
Що знов перегорну життя сторінку,
І вийду в світ. А осінь засліпить
Й запросить в школу іншу вже дитинку.
І трохи заздрю учням, що прийдуть,
Що будуть знань важкі долати сходи,
Та все одно…Хоч час не повернуть,,
Прийду сюди без жодної нагоди.
Ввійду в свій клас, до дошки підійду,
За парту сяду сонцем розігріту,
А осінь буде поратись в саду
Та куполи каштанів золотити.
Яка я буду через рік чи п’ять?
Куди вестиме шлях моєї долі?
Не знаю я, не хочу й навіть знать,
Які в житті отримаємо ролі.
А тут у школі - вічний дух змагань,
Не можна і хвилинку зупинити,
І той вантаж отриманих тут знань
Я знаю: за плечима не носити.
Ось фото , де останній й перший рік,
Як швидко дні спливають по годинам,
Лунає дзвоник лагідно для всіх,
Запрошуючи нас у рідні стіни.
( вірш написаний на прохання випускниці для урочистої лінійки)