Переспів на твір Хуго : я так недолюбил… Свою Весну
Душа в неспокої
через весну...
І я про це
натхненно пишу вірші...
Поетам нині
точно не до сну...
Змагання в них
хто кращі, а хто гірші...
Птахи летять
Із Ирію до них
Лягти рядками щоб
До їхніх книг...
А я недолюбив
свою Весну...
Твоє тепло живе
в моїх долонях...
Я без очей твоїх
давно без сну...
Шукаю їх
у багатовіконні...
Ще пристрасть
наша постіль береже
Коли ми
божеволіли з кохання...
Давно зів'яв
троянд букет уже...
Наш співучасник
щастя
без вагання...
Вночі, як злодій
місця не знайду...
Я лабіринтом
попаду у Душу
Там Мінотавр мій власний
на біду...
Хабар йому щоб вийти
дати мушу...
Торішній пил гарячих зобов'язань
і пристрастей ледь видимі сліди
Шукати в завтра двері ти сюди
прийдеш (кудись про дим цигарки
зникла фраза...)
--------------------------------------------------
Мені б якось перечекати літо
У ватрах осені не обпектись
Не стати взимку з криги
монолітом...
У Березні підсніжником знайтись
І починаючи з нуля
своє оновлене Життя
Тебе любитиму знов я
без зайвих слів
До забуття.....
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
ОРИГІНАЛ:я так недолюбил… Свою Весну…Хугоhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504366
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
Весной душа покоя не дает!
Достало так!
Писать про Это...
Трещит по швам
книг переплет
от упоения поэтов.
Я скоро додолблю…
это блюлю!
чтобы увял...
тех ярких роз букет!
И Минотавра личного куплю...
Чтоб ел нещадно…
каждый их куплет!
чтоб в лабиринте были всюду
двери,
ведущие в одну курилку,
А начинающим... с нуля...
Хочу... Опять...
Подлить в бутылку.
Ведь истина в вине!
А не в Весне!
Конец ее - понятен для меня
и должен быть исполнен...
просто он:
Я сильно долюблю
тебя...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пане Петре, а Ви виставте на свою сторінку, почуєте оцінку клубівців...
Подальших успіхів! 
