І не біда у тій стіні , ставала що між нами,
Біда у тім , що в вишині вирішено все Богами.
Та тільки час , що зараз стух , а потім піде далі,
Нагадує про те , що в нього закінчились медалі..
І не біда у тім , що просиш моєго ти пробачення,
А в тім , що ти словам моім не придаєш значення..
Як шмат листа , покритий болем , я видираю з себе
Тебе. Твоі слова до болі . Вони ідуть до тебе.
Моя біда, шо та стіна построєна із боку
Який не мій, який чужий.. З чужого він потоку.
І хтось звів оту стіну.. І хтось за нею гляне,
Допоки тебе не дожену . Допоки нас не стане
