Пробач, що не було прощання,
Що я сама все руйнувала,
Хотіла скоротить страждання,
Хоча й сама того не знала.
Пробач,що обірвала крила
Хоч у безодню впала я сама
В душі любов щодня ростила
Але мабуть чогось не вберегла.
Пробач, що мої рамки заширокі,
Шукала простору і тиші,
Натомість оселивсь в душі глибоко,
Холодний та бурхливий вітер.
Пробач,що хочу знов до тебе
Та чи ще раз я долю обдурю?
Чи ще хоч раз злечу до неба?
А чи дотла навік згорю...
щиро.
