Буває так: життя біжить галопом,
Планета вертиться, і міняться світи.
А ти ступаєш ледь помітним кроком.
А ти шукаєш те, чого не віднайти.
Ти концентруєшся і знову губиш
Себе у натовпі тіней, доріг і снів.
І знову чистий аркуш. Ти малюєш
Картинку нових невідомих днів.
І знову ранок. Знову все по колу:
Та кружка, радіо й напіврозлитий чай...
І знов робота, ті же монітори
Замість облич порожніх рóботів-людей.
І знову чистий аркуш, знову й знову.
Так хочеться почати все із нового рядка,
Але життя - не зошит, щоб писать по колу
Одне і те ж - це правда, хоч яка гірка.
12.04.15
