Блукала Осінь пурпурова.
На ній сапфір й одежа нова.
Дерева одягла в багрянець,
І листячко пустилось в танець.
Дрімали в сірім небі хмари,
Як Осінь розкидала чари.
Лежали там бліді тумани,
І злотом сяяли каштани.
Це та, що сплутала всі стежки,
З шипшини в неї є сережки.
Ця пані має очі чисті.
Он коси прикраша вогнисті.