Галя Гражина, своїм віршиком-піснею "Останній раз скажи мені...", http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591408 навіяла відповідний настрій, заставивши задуматися про граблі, на які наступають знову і знову люди...бабусі-мами-дочки...нічого в цьому світі не вічне, крім помилок)
«Подорожня»Життя, як пісочний годинник
Тече із пустого в порожнє
По колу крокує людина
Із віку в віки – подорожня
Народження – юність – старіння
Там діти – батьки – дідусі
Знов зійде там наше коріння
Пройшовши етапи ті всі
Знов дочки кохають як мами
І роблять всі ті-ж помилки
Печаль наповзає димами
Летять за роками роки
Говорить вам рідна бабуся:
- «Навчайсь на моїх помилках»
Та я лиш тоді научуся
Колись так навчалась матуся
Водянки коли розірвуться
Криваво, на моїх руках
Коли твоє серце – лиш шмаття
Коли і душа – не душа
Зависло кохання прокляттям
Конає у муках розп’яттям
Дощами залите багаття
Не коштує нині й гроша
Життя, як пісочний годинник
Тече із пустого в порожнє
По колу крокує людина
Із віку в віки – подорожня
Те, що не ввійшло в основний текст віршику, або ввійшло, з іншими формулюваннями
Говорить вам рідна матуся
Навчайсь на моїх помилках
Та я лиш тоді научуся
Коли мозолі на руках
.........................................
Не може і близько там бути
Що в мене так буде як в інших.
- Підтвердять усі тобі люди
Один лише шлях у всіх грішних
................................................
Коли твоє серце – лиш шмаття
Коли і любов, як у зливу
Залите кохання багаття
Осіннім дощем неквапливо
................................................
Але ж ти хотіла так сильно
Сама протоптати свій шлях
Тепер прислухаєшся схильно
Сама, без образ, добровільно
З батьками спілкуєшся вільно
Коли вся душа в мозолях
..............................................
Життя, як пісочний годинник
Тече із пустого в порожнє
По колу життя у людини
Із віку в віки – подорожня
..........................................
Говорить вам рідна матуся
Навчайсь на моїх помилках
Коли мозолі - я навчуся
Криваво горять на руках
...................................
Негласні існують закони
Якими крокує життя
Закони ж ті, це аксіоми
Нетреба тут знов відкриття
..та може і є в тому смак життя - пізнавати все самостійно - своїм серцем, своїми мозолями... Якби весь досвід передавався як запис просто в мозок чи серце...ми стали б роботами
Гарний вірш, стимулює роздуми
Микола Карпець)) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, Сонечко, добре коли мозолі тільки на..... пятках)), а якщо вже й клейма немає куди ставити))) А якщо без грубих жартів, то мова йде не проте, що хтось, когось повинен водити за ручку, а проте, що є віками напрацьовані аксіоми, про які говорять всі старші рідні і їх потрібно тільки дотримуватися....але, чомусь, найкращий учитель в житті - це ГРАБЛІ! На які з постійною періодичністю наступають і наступають...
..та може і є в тому смак життя - пізнавати все самостійно - своїм серцем, своїми мозолями... Якби весь досвід передавався як запис просто в мозок чи серце...ми стали б роботами 
що завітали. Так воно і є
