Не вважаю, що можеш думати про мене зле,
Хоч не хочеш, та я з виду людина
І коли тебе наглість у пекло несе,
Я не йду за тобою, бо я не машина.
Можеш гучно кричати, про те що я чув,
Вже від тебе не раз й в різних тонах,
Хто тобі сказав, що я злякано втік
І емоції свої сховав в душевних схоронах.
Не дивися на мене, як то я щось вкрав,
Чи у тебе поцупив я душу,
А тоді на базарі її обміняв,
На ласки постільні, що завжди від тебе підступні.
Я не думаю, що можеш кричати мені,
Ті противні й не людяні речі,
Краще йди і мовчи і забуть ці думки,
Що розбурхують в мені залишки люті.
Не хотів і не думав що так занесе
Тебе твоя ревність і марність
Хай тебе краще вітер по світу несе
І втамує й впокорить ту владність.
