Тобі було лиш тільки сорок два
і лілія життя прекрасного цвіла,
але бува таким жорстоким світ:
красуню-лілію зламав у цвіті літ.
Боролась Леся Українка недаремно,
справа життя із нею не померла:
любові, віри й мудрості політ,
дивує слово поетичне світ.
А як би людська доля склалася оця
й туберкульоз не позбавляв життя,
не відібрав у нас надію слова?
Десятиліття Леся була би здорова.
А.Флемінга не дочекалась Леся, ні,
не створені З.Ваксманом ліки рятівні,
у цвіті творчих і прекрасних літ
забрали янголи з собою у політ.
Могли би ліки Лесю врятувати,
лишалось тридцять років зачекати,
що створять, та хвороба не чекає:
найкращих у світ інший забирає.
Із раю десь далекої височини
униз на світ буремний подивись,
люд України, що любила, бережи,
із світу іншого благослови.
Згадаємо про тебе ми не раз,
слова твого вогонь не згас:
через століття він освітить час
для України і для кожного із нас.
Світлина із інтернету.
08.2015.
