Яка людина понад небес
Не мріє раз хоч літати
Й шукати душевних чудес
І в мріях жити й співати
Чи є хоч один що кохання не жде
І не шукає ті очі жадані
В натовпі люду що мимо іде
Дивно вдивляючись в рани
Чи може його в тім вина
Що життя взяло темп до скінчення
Мрій і думок в яких згасне вона
Думка що щастя в світанні
Прагне і рветься до світла душа
Мов той метелик у травні
Але навкруги лиш брудна вода
Але навкруг лиш безжальна стіна
Й сліз потоки заглушать ридання.
