і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
Б.-І. Антонич
Буддених слів пилюка брудно-чорна
Йому щодень горлянку хижо рве,
Щоб привідкрити тайну непідробну
Поету треба стати шахтарем.
І день, і ніч співучий камінь коле,
Попід склепінням котиться луна,
Його знаряддя з криком болю
Палючі іскри в безмір виверга.
І каже хтось: "Замкнутися у штольні
Абсурд, то ж саморобная труна"
Але сонм прагнень завше невпокорних
У скелю серце дужче ще вганя.
Пробити б цей благенький підмурівок,
Щоби дістатись Всесвіту нутра,
Немає в ньому зачину й кінцівок,
Матерії лиш первородна глибина.
Вже прорізи в породі рівчаками,
Не янголом, а вороном став сам,
Та не відступить, буде бить й дзьобами,
Хоч би й у серці плавився вольфрам.
Аж ось скришалася міцна завіса,
І хаос вирививається ключем,
Усе в нім змішане, як рай із бісом,
Тріумф із розпачем, любов з мечем
Враз спалахне, застигне в камінь вутлий,
І часопростору зашиється діра,
Так згине він, та віршем - куснем вуглю-
Нащадок буде мрії зігрівать
сильні образи, твір глибокий, думки живі! ..а технічні недоробки - просто брак часу, думаю (у мене от лінь заважає доводити до милозвуччя, а ще наголоси - просто кара небесна - стибають як навіжені і не можу їх приборкати... )
Терпіння вам у нелегкій праці з словом
ось: "дужче ще вганя". штучна конструкція. природньо тут: " ще дужче ( насправді "глибше" ) вганя" – та й такі от скорочені форми дієслів припустимі хіба в побутовому мовленні
техніки бракує: рими неточні, побудова фраз подекуди штучна; а ось це: "буде бить й дзьобами" просто не читається ні вголос, ні подумки. От ідея – гарна
Віталій Стецула відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за пояснення. Так, рими справді неточні, над цим рядком ще подумаю, а от про побудову фраз не зовсім зрозумів.
..а технічні недоробки - просто брак часу, думаю 
(у мене от лінь заважає доводити до милозвуччя, а ще наголоси - просто кара небесна - стибають як навіжені і не можу їх приборкати... 
)
